тарч
ТАРЧ, -а, ч. 1. Назва щитів, які застосовувалися в європейській армії з 13 по 16-е ст.; з 15-го ст. використовуються на турнірах; переважно були суцільнозалізними або дерев’яними із залізним покриттям; часто був великих розмірів, іноді навіть людського зросту; застосовувався лише при обороні міст і фортець, оскільки у польовій битві міг лише утруднювати рухи воїна. 2. Захисне озброєння воїнів Московської держави в 16 – 17-му ст.; представляло собою щит із залізною рукавицею, що надівалася на ліву руку.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тарч | тарчі |
Родовий | тарча | тарчів |
Давальний | тарчеві, тарчу | тарчам |
Знахідний | тарч | тарчі |
Орудний | тарчем | тарчами |
Місцевий | на/у тарчі, тарчу, тарчеві | на/у тарчах |
Кличний | тарчу | тарчі |