денщик
ДЕНЩИК, а, ч. Солдат у царській армії, що прикріплювався до офіцера для обслуговування. - Ну, звісно, у тих [офіцерів].. денщики є, вони і слугують їм, і їсти варять (Марний, І, 1954, 243); Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці, вважаючи його денщиком молодого офіцера (Гончар, І, 1954, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | денщик | денщики |
Родовий | денщика | денщиків |
Давальний | денщикові, денщику | денщикам |
Знахідний | денщика | денщиків |
Орудний | денщиком | денщиками |
Місцевий | на/у денщику, денщикові | на/у денщиках |
Кличний | денщику | денщики |