вказівний
ВКАЗІВНИЙ (УКАЗІВНИЙ), а, е. Який указує на що-небудь. За призначенням дорожні знаки поділяються на три групи: попереджувальні, заборонні і вказівні (Автомоб., 1957, 267).
@ Вказівний займенник - займенник, що означає абстраговане виділення окремих одиниць із числа інших подібних. Вказівні займенники той (отой), цей (оцей), рідко вживана форма сей.. мають, як і прикметники, граматичні категорії роду, числа і відмінка, залежні від означуваного ними іменника (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 315); Вказівний палець - другий палець на руці між великим і середнім. Остап Антонович тихо підійшов до дверей, зігнув вказівний палець і обережно постукав ним у двері (Епік, Тв., 1958, 500).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вказівний | вказівна | вказівне | вказівні |
Родовий | вказівного | вказівної | вказівного | вказівних |
Давальний | вказівному | вказівній | вказівному | вказівним |
Знахідний | вказівний, вказівного | вказівну | вказівне | вказівні, вказівних |
Орудний | вказівним | вказівною | вказівним | вказівними |
Місцевий | на/у вказівному, вказівнім | на/у вказівній | на/у вказівному, вказівнім | на/у вказівних |