бандура
БАНДУРА, и, ж. Український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми. Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі, а біля його стоїть, настороживши вуха, прив'язаний до дуба кінь, ніби слуха ту музику (Стор., І, 1957, 234); Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, - Через ту бандуру бандуристом став (Пісні та романси.., II, 1956, 32); Так вдармо піснею! Торкнем бандуру! Хвала герою, воїну, буй-туру! (Тич., II, 1957, 207).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бандура | бандури |
Родовий | бандури | бандур |
Давальний | бандурі | бандурам |
Знахідний | бандуру | бандури |
Орудний | бандурою | бандурами |
Місцевий | на/у бандурі | на/у бандурах |
Кличний | бандуро | бандури |
бандур
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бандур | бандури |
Родовий | бандура | бандурів |
Давальний | бандурові, бандуру | бандурам |
Знахідний | бандура | бандурів |
Орудний | бандуром | бандурами |
Місцевий | на/у бандурі, бандурові | на/у бандурах |
Кличний | бандуре | бандури |