бездонний
БЕЗДОННИЙ, а, е. 1. Який не має дна; без дна. Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (Донч., II, 1956, 50); // перен. Який важко наповнити. В бездонний мішок [розвідників] полетіли обидва планшети обера з усіма військовими дислокаційними картами (Кучер, Голод, 1961, 130).
2. перен. Дуже глибокий. Над Летою бездонною Та каламутною Благослови мене, друже. Славою святою (Шевч., II, 1953, 373); Кругом вода, кругом киплять та піняться високі хвилі, чорніють бездонні кручі... (Мирний, III, 1954, 232); Могла без кінця, немов зачарована.., вдивлятися з солодким острахом у бездонну, здавалося, глибінь насправді міленького прозорого лісового озерця (Коз., Сальвія, 1959. 4); // Безмежний, неосяжний. А над головою розляглося таке широке, бездонне, всіяне зірками небо (Шиян, Баланда. 1957, 102); // Дуже сильний. Вона всміхалася, одкрита іжива, В очах світилася любов її бездонна (Фомін, Вибр., 1958, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бездонний | бездонна | бездонне | бездонні |
Родовий | бездонного | бездонної | бездонного | бездонних |
Давальний | бездонному | бездонній | бездонному | бездонним |
Знахідний | бездонний, бездонного | бездонну | бездонне | бездонні, бездонних |
Орудний | бездонним | бездонною | бездонним | бездонними |
Місцевий | на/у бездонному, бездоннім | на/у бездонній | на/у бездонному, бездоннім | на/у бездонних |