бувалий
БУВАЛИЙ, а, е. Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід. Ой, знає він чимало пригод, той кремезний, як з криці злитий, бувалий отаман! (Коцюб., І, 1955, 181); - Дуже добре, коли пише бувала людина, - говорив Олесь Васильович (Донч., VI, 1957, 632); // у знач. ім. бувалий, лого, ч. Про досвідчену людину, яка багато бачила, зазнала у своєму житті; бувалець. - Не питай старого, а питай бувалого, - сказав Лаврін (Н.-Лев., II, 1956. 346).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бувалий | бувала | бувале | бувалі |
Родовий | бувалого | бувалої | бувалого | бувалих |
Давальний | бувалому | бувалій | бувалому | бувалим |
Знахідний | бувалий, бувалого | бувалу | бувале | бувалі, бувалих |
Орудний | бувалим | бувалою | бувалим | бувалими |
Місцевий | на/у бувалому, бувалім | на/у бувалій | на/у бувалому, бувалім | на/у бувалих |