видимо
ВИДИМО. 1. Присл. до видимий. Поправляюсь я тут видимо, товщаю в очах (Л. Укр., V, 1956, 400); Входить видимо збуджений Варпеховський і з місця кидається тиснути руки Мелешкові (Коч., II, 1956, 502).
2. у знач. вставн. сл. Уживається у знач., близькому до очевидно, напевно. Антін задумавсь. Видимо, він силкувавсь щось пригадати (Коцюб., II, 1955, 302); А Лука, видимо, не поспішався та все говорив до Марка ласкаво й запобігливо (Мик., II, 1957, 324).
видіти
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виджу | видимо |
2 особа | видиш | видите |
3 особа | видить | видять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видітиму | видітимемо |
2 особа | видітимеш | видітимете |
3 особа | видітиме | видітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | видів | виділи |
Жіночий рід | виділа | |
Середній рід | виділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видьмо | |
2 особа | видь | видьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | видячи | |
Минулий час | видівши |