видобуток
ВИДОБУТОК, тку, ч. , гірн. 1. Процес добування корисних копалин з надр землі. Легко було вдосконалювати видобуток вугілля, йдучи поруч старого Чудина (Ю. Янов., II, 1954, 144).
2. Певна кількість корисних копалин, видобутих з надр землі. Видобуток вугілля, газу і нафти повинен забезпечити цілком усі потреби народного господарства (Програма КПРС, 1961, 61); [Гаврило:] Ми видобуток даєм за себе і за вас [Галю і Марту] (Корн., II, 1955, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | видобуток | видобутки |
Родовий | видобутку | видобутків |
Давальний | видобуткові, видобутку | видобуткам |
Знахідний | видобуток | видобутки |
Орудний | видобутком | видобутками |
Місцевий | на/у видобутку | на/у видобутках |
Кличний | видобутку | видобутки |