викоханий
ВИКОХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до викохати. Викохана до десяти літ, як паненя, вона не знала, де, що і як береться (Мирний, IV, 1955, 32); * Образно. Неозорі колгоспні лани, - і озимі, і ярі, - лежать колгоспною любов'ю викохані, сонцем упиваються... (Вишня, І, 1956, 371).
2. у знач. прикм. Який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду. Десь з кутка озирнувся [Острозький] - біла, викохана борода його тріпонулася, горіли в гніві сховані в бровах очі (Ле, Наливайко, 1957, 122); Тодоска.. викоханими руками розставляє рожево-жовті глиняні полумиски з підсмаженими в'юнами (Стельмах, Хліб.., 1959, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викоханий | викохана | викохане | викохані |
Родовий | викоханого | викоханої | викоханого | викоханих |
Давальний | викоханому | викоханій | викоханому | викоханим |
Знахідний | викоханий, викоханого | викохану | викохане | викохані, викоханих |
Орудний | викоханим | викоханою | викоханим | викоханими |
Місцевий | на/у викоханому, викоханім | на/у викоханій | на/у викоханому, викоханім | на/у викоханих |