викінчений
ВИКІНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до викінчити. З викінчених перекладів я маю "Життя і філософські думки Пінгвіна" пані Сталь, якщо вважаєте сю штуку куди придатною, то пришлю вам (Л. Укр., V, 1956, 20); Готова, вже викінчена дорога, обігнувши скелю, зникала десь у горах за перевалом (Гончар, І, 1954, 544).
2. прикм. Довершений, досконалий; який досягає найвищого рівня. Філософія Маркса є викінчений філософський матеріалізм, який дав людству великі знаряддя пізнання.. (Ленін, 19, 1950, 5); Світ Здається викінченим, як поема Митця старого, - а буває часом, Коли хотілось би його зламати, Розвіяти, по вітру розпустить! (Рильський, І, 1956, 76); Його біле личко з тонкими викінченими рисами блідо зарожевілось (Гончар, IV, 1960, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викінчений | викінчена | викінчене | викінчені |
Родовий | викінченого | викінченої | викінченого | викінчених |
Давальний | викінченому | викінченій | викінченому | викінченим |
Знахідний | викінчений, викінченого | викінчену | викінчене | викінчені, викінчених |
Орудний | викінченим | викінченою | викінченим | викінченими |
Місцевий | на/у викінченому, викінченім | на/у викінченій | на/у викінченому, викінченім | на/у викінчених |