випадковий
ВИПАДКОВИЙ, а, е. 1. Який стався несподівано, непередбачено. І справді невідомо, як довго відкладала б Ольга цю серйозну розмову сама з собою, коли б не випадкова зустріч.. з Бронком Завадою (Вільде, Сестри.., 1958, 513); Поява польського пана могла бути й випадкова, але козаки з власного досвіду знали, що з неї мало не завжди починалися прикрості (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17); // Перший-ліпший, який трапився, з'явився де-небудь за збігом обставин. Тамара хвилювалася. Ця людина знала її батька! Значить, не випадковий полонений переховується у Йосипа Васильовича (Хижняк, Тамара, 1959, 33); У літню пору з Києва до Трипілля їздили по Дніпру, а зимою треба було наймати візника або користуватися випадковою підводою (Бурл., М. Гонта, 1959, 13); - В любимій праці ти будеш творити, а у вимушеній, випадковій, зостанешся ремісником! (Донч., V, 1957, 235); // Який став ким-,чим-небудь непередбачено, несподівано. Вона вже майже не слухала випадкового співбесідника, думаючи про своє (Дмит., Розлука, 1957, 32).
Випадкова куля - така, що влучила без попереднього прицілювання. В одному з вікон виднілася кругла дірочка - слід випадкової кулі (Шиян, Гроза.., 1956, 432); Випадкова куля.. розбила йому ногу (Ю. Янов., І, 1958, 166).
2. Не обумовлений якими-небудь закономірностями, такий, що виник без певних причин. Під дубом потім відбулися збори Колгоспників. Співали там пісні Російські, українські і грузинські, І нам здалося це не випадковим (Рильський, І, 1956, 422); Наші досягнення в освоєнні космосу не є випадковими, вони відображають закономірний похід переможного комунізму (Літ. газ., 8.VIII 1961, 1); // Який став ким-небудь, опинився десь без належного на це права, без достатніх підстав. - Ви забули, що начальник будівництва я, а не ви, товаришу голова. А це може забути тільки випадкова в цьому почесному званні людина (Ле, Міжгір'я, 1953, 177); Я подумала, що, певне, оця дівчина випадкова в цих стінах (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 98).
3. Який буває або трапляється іноді, непостійно, несистематично, час від часу. Майбородиха вже не знаходила й випадкової роботи для Галецької (Н.-Лев., IV, 1956, 286).
4. Який складається з різних, мало пов'язаних між собою частин, речей, зібраних без певного принципу. Краще було б, якби Ви самі намітили якийсь план, систему і відповідно до того теми [творів]. Тоді б видання такого роду не мали б характеру чогось випадкового, не зв'язаного одною ідеєю (Коцюб., III, 1956, 217); Видно, з чужого плеча, куплене [пальто] за півціни в магазині випадкових речей (Руд., Остання шабля, 1959, 51).
5. філос. Який грунтується на випадковості (в 4 знач.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | випадковий | випадкова | випадкове | випадкові |
Родовий | випадкового | випадкової | випадкового | випадкових |
Давальний | випадковому | випадковій | випадковому | випадковим |
Знахідний | випадковий, випадкового | випадкову | випадкове | випадкові, випадкових |
Орудний | випадковим | випадковою | випадковим | випадковими |
Місцевий | на/у випадковому, випадковім | на/у випадковій | на/у випадковому, випадковім | на/у випадкових |
випадок
ВИПАДОК, дку, ч. 1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано). Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Хотк., II, 1966, 164); Вартовий міліціонер повідомив його [начальника міліції], що ніяких випадків уночі не трапилось (Мик., II, 1957, 44); - Його зараз же спіймали і наган при ньому знайшли. На моє щастя - не скористувався він ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. І після цього випадку часто згадую я Сазона (Тют., Вир, 1964, 169); // Наявність того чи іншого явища, факту. Є ще випадок закономірного вживання архаїзмів - це іронія, сарказм (Рильський, III, 1956, 75).
2. Обставини, стан речей, ситуація. Чернишеві хотілося підбадьорити хлопця, але він не знав, як це робиться в таких випадках (Гончар, І, 1954, 32); Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (Руд., Вітер.., 1958, 128); // Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого-небудь. Віктор увесь день шукав випадку, щоб наодинці поговорити з Шепель (Донч., V, 1957, 47).
На випадок чого - передбачаючи певні обставини. Це були гамазеї, де переховувався недоторканний запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (Донч., III, 1956, 9).
3. Те саме, що випадковість 2. А що мені не розбито голову прикладом, не розпорото живіт штиком, не прострелено груди кулею так, як іншим, то се ж тільки випадок (Л. Укр., III, 1952, 678); Чи то просто випадок, чи судилось так, Тут мені зустрівся запальний юнак (Забашта, Квіт.., 1960, 82).
На (про) всякий випадок - передбачаючи якусь випадковість. - А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок (Коцюб., І, 1955, 42); Військовий пояс, польову баклагу На всякий випадок десь віднайшла (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | випадок | випадки |
Родовий | випадку | випадків |
Давальний | випадкові, випадку | випадкам |
Знахідний | випадок | випадки |
Орудний | випадком | випадками |
Місцевий | на/у випадку | на/у випадках |
Кличний | випадку | випадки |