вичікувати
ВИЧІКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИЧЕКАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Ждати сприятливого моменту для здійснення, виконання чого-небудь. То здобичники.. вичікують слушного часу, коли б в одну мить, по слову ватажка, кинутися на табір (Коцюб., І, 1955, 184); В дуплі заховався Василій Чепиж. Вичікує снайпер, - потрібне терпіння! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 145); Василюк вичекав, доки мати впорається та вийде, і, дочекавшись, підійшов до батька (Епік, Тв., 1958, 109); Любина побігла. Милана вичекала, поки не стало видно Любини, пішла в напрямку лісу (Турч., Милана, 1950, 49); // Ждати приходу, приїзду, появи кого-небудь. Він цілий день сидів сам у хаті та нетерпеливо вичікував свого опікуна з Дрогобича (Фр., VIII, 1952, 344); Ясно, що не спала [жінка] всеньку ніч, вичікуючи мене (Вільде, Винен.., 1959, 7); // Ждати протягом певного часу закінчення або настання чого-небудь. Нащо вичікувати тії кабалістичні "три дні", а не вийти зараз таки в перший день, ледве сторожа хоч трошки одхилить двері?.. (Л. Укр., V, 1956, 435); Отак він вичекав, поки минула страшна небезпека (Фр., IV, 1950, 92).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичікую | вичікуємо |
2 особа | вичікуєш | вичікуєте |
3 особа | вичікує | вичікують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичікуватиму | вичікуватимемо |
2 особа | вичікуватимеш | вичікуватимете |
3 особа | вичікуватиме | вичікуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вичікував | вичікували |
Жіночий рід | вичікувала | |
Середній рід | вичікувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичікуймо | |
2 особа | вичікуй | вичікуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вичікуючи | |
Минулий час | вичікувавши |