ВИШНЯ, і, ж. 1. Плодове дерево (іноді кущ) звичайно з довгими тонкими гіллячками, на яких визрівають ягоди, і цілісним темно-зеленим листям. Межи білих хаток цвіте й вишня рясна, й тонковерха тополя пахучим листом шелестить (Вовчок, І, 1955, 180); Під вишнею розлогою струмочок гомонить (Тер., Ужинок, 1946, 14); * У порівн. - З маленького личка хоч води напийся, а сама [Одарка] пишна, як у саду вишня (Н.-Лев., II, 1956, 266).

2. Соковита темно-червона (рідше ясно-червона) ягода з кісточкою - плід цього дерева (куща). Лунали окрики перекупців, що продавали.. вишні і морелі (Фр., II, 1950, 322); Вишні були аж чорні, перестиглі, надзвичайно солодкі (Собко, Шлях.., 1948, 144).

ВИШНІЙ, я, є, заст. 1. Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі. Високо над усім грає-сяє вишнє променясте сонечко... (Вовчок, І, 1955, 142).

2. церк. Який виходить з неба, від божества, від бога. Вишня премудрість.

3. у знач. ім., церк. вишній, нього, ч. Божество, бог.