ВІДКОЛИ. 1. присл. З якого часу. - Відколи це ви, колего, почали добачати користь у нашій праці? (Коцюб., І, 1955, 199); - Відколи це ти таким розумним став? (Тют., Вир, 1964, 175).

2. присл., рідко. З якої вже пори, з якого вже часу; давно. - Он вечеря вже готова ще одколи, а вас нікого нема! (Вовчок, І, 1955, 123); - Відколи пашпорта не переміняв!! - не випускаючи з рук паперу, дивувався голова (Мирний, II, 1954, 38).

3. спол. Уживається на початку підрядного речення часу при вказуванні на дію, від якої починається дія, виражена в головному реченні; з того часу як; з тих пір як. Відколи Зоня з Юзею перейшли на "ти", у їх приязні непомітно, але хутко сталася зміна (Л. Укр., III, 1952, 656); Одколи приїхала з Києва Мар'яна, у тихому закутку як рої загули (Вас., І, 1959, 265); Минуло два дні, відколи серед пустинної тундри став мисливський намет. (Трубл., І, 1955, 195).

ВІДКОЛ, у, ч. Дія і стан за знач. відколоти й відколотися.