віче
ВІЧЕ, а, с. 1. У давній Русі - народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. Він [князь] не міг силою примусити населення йти на війну і.. цілком залежав од віча (Іст. СРСР, І, 1956, 55); Михайло привіз багаті дари княгині Ользі, мав наказ віча поговорити з нею, нагадати про укладений ряд (Скл., Святослав, 1959, 444).
2. зах., заст. Масові збори населення; мітинг. А у Стрию славнім місті Там русинів більш як двісті зібралося на віче (Фр., X, 1954, 128); Молоденька ся партія хлопська скликувала віча по Мазурщині і радила про справи мужицькі (Стеф., II, 1953, 56); У 80-х і 90-х роках селянські віча [в Галичині] подекуди набирали характеру загальнонародного протесту проти соціального поневолення (Іст. укр. літ., І, 1954, 500).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віче | віча |
Родовий | віча | віч |
Давальний | вічу | вічам |
Знахідний | віче | віча |
Орудний | вічем | вічами |
Місцевий | на/у вічі | на/у вічах |
Кличний | віче | віча |