гайворон
ГАЙВОРОН, а, ч.. Перелітний птах родини воронових з блискучим чорним пір'ям. Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Шевч., II, 1953, 127); Дві великі тучі пішли наперелом. З піднебесся гайворон падав крилом (Мал., І, 1956, 94);
* У порівн. Висока [дівчина], огрядна, на виду біла, а коса, як гайворон, чорна, аж до колін (Стор., І, 1957, 188).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гайворон | гайворони |
Родовий | гайворона | гайворонів |
Давальний | гайворонові, гайворону | гайворонам |
Знахідний | гайворона | гайворонів |
Орудний | гайвороном | гайворонами |
Місцевий | на/у гайвороні, гайворонові | на/у гайворонах |
Кличний | гайвороне | гайворони |