гамувати
ГАМУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Не давати виявлятися; стримувати. Мася чуть тільки гамує сміх, а ляхи - щоб котрий вусом моргнув, то ніт (ні) (Свидн., Люборацькі, 1955, 84); Деякий творчий досвід і моя громіздка виробнича біографія дають мені можливість поєднувати хвилювання з дедалі більшою кількістю думок, які гамують хвилювання там, де воно не потрібне (Довж., III, 1960, 178).
2. Те саме, що заспокоювати 1. Порицька і червоніла, і втішно всміхалась, гамуючи сестру (Л. Укр. , III, 1952, 747); - То ти легковажиш мої слова, сину? - спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором, яким гамувала мене не раз, коли був я малим хлопцем (Коб., III, 1956, 32); // Втихомирювати, приборкувати. Усі [козаки] пішли ще повесні на поклик Петра Сагайдачного гамувати на Чорнім шляху кримчаків та турків (Ле, Хмельницький, І, 1957, 300).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гамую | гамуємо |
2 особа | гамуєш | гамуєте |
3 особа | гамує | гамують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гамуватиму | гамуватимемо |
2 особа | гамуватимеш | гамуватимете |
3 особа | гамуватиме | гамуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гамував | гамували |
Жіночий рід | гамувала | |
Середній рід | гамувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гамуймо | |
2 особа | гамуй | гамуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гамуючи | |
Минулий час | гамувавши |