ганебний
ГАНЕБНИЙ, а, е. Який викликає ганьбу, осуд. - Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (Донч., IV, 1957, 74); // Вкритий ганьбою. Сокира і хрест стали ганебною емблемою того чорно-сутанного поріддя, яке виплодилося на нашій землі під захистом Ватікану (Мельн., Поріддя.., 1959, 94); Їхня-бо [емігрантів] батьківщина - то лакейські передпокої в панських палацах! Там вони житимуть аж до осикового кілка на їхніх ганебних могилах (Вишня, І, 1956, 294).
@ Приковувати (прикувати) до ганебного стовпа - піддавати ганьбі, осуду (в минулому карали злочинців тим, що прив'язували їх до стовпа на площі). Горький приковував до ганебного стовпа конкретних виразників імперіалістичної ідеології і натхненників імперіалістичного розбою (Рад. Укр., 17.VI 1951, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ганебний | ганебна | ганебне | ганебні |
Родовий | ганебного | ганебної | ганебного | ганебних |
Давальний | ганебному | ганебній | ганебному | ганебним |
Знахідний | ганебний, ганебного | ганебну | ганебне | ганебні, ганебних |
Орудний | ганебним | ганебною | ганебним | ганебними |
Місцевий | на/у ганебному, ганебнім | на/у ганебній | на/у ганебному, ганебнім | на/у ганебних |