голубина
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голубина | голубини |
Родовий | голубини | голубин |
Давальний | голубині | голубинам |
Знахідний | голубину | голубини |
Орудний | голубиною | голубинами |
Місцевий | на/у голубині | на/у голубинах |
Кличний | голубино | голубини |
голубиний
ГОЛУБИНИЙ, а, е. 1. Прикм. до голуб 1. На голові в неї блищав ізумруд, здоровий, як голубине яйце (Н.-Лев., III, 1956, 302); Над містом в'ються голубині зграї, В будівників приймаючи квартал (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 93); // Який доставляється за допомогою поштових голубів. [Фауст:] Ти чув про пошту голубину? (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 416).
2. перен. Лагідний, тихий. [Микита:] Тобі треба голубиної мови, улесливих речей? А я тебе лякаю своїм поглядом? (Кроп., 1, 1958, 75); Ти був би моєю піснею, Ти був би моєю казкою, Квіткою щастя пізньою І голубиною ласкою (Забашта, Вибр., 1958, 141).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голубиний | голубина | голубине | голубині |
Родовий | голубиного | голубиної | голубиного | голубиних |
Давальний | голубиному | голубиній | голубиному | голубиним |
Знахідний | голубиний, голубиного | голубину | голубине | голубині, голубиних |
Орудний | голубиним | голубиною | голубиним | голубиними |
Місцевий | на/у голубиному, голубинім | на/у голубиній | на/у голубиному, голубинім | на/у голубиних |