гостряк
ГОСТРЯК, а, ч., розм. 1. Тонкий, загострений кінець чого-небудь, яким колють. - Давай нашим коням овес, ти, паразите! - приставив би Юрко гостряк довгого списа до багацького пуза (Козл., Ю. Крук, 1957, 349); // Звужений кінець, верх чого-небудь. Стрілка.. залежно від положення гостряків (або пер стрілки) визначає той чи інший напрям руху поїзда (Сигналізація.., 1955, 11); Хто може видертись під самий гостряк дзвіниці?.. (Мик., Кадильниця, 1959, 26).
2. Гострий бік якого-небудь знаряддя, ріжучий край його; лезо. По цупкій траві Андрій ішов за Сулимою, несучи на плечах лопату, що гостряком виблискувала проти сонця (Чорн., Красиві люди, 1961, 44); 3 його рук випала сокира, увіткнувшись гостряком леза в пофарбовану підлогу (Шиян, Гроза.., 1956, 176).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гостряк | гостряки |
Родовий | гостряка | гостряків |
Давальний | гострякові, гостряку | гострякам |
Знахідний | гостряк | гостряки |
Орудний | гостряком | гостряками |
Місцевий | на/у гостряку | на/у гостряках |
Кличний | гостряку | гостряки |