грамотний
ГРАМОТНИЙ, а, е. 1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Мирний, IV, 1955, 35); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Вишня, II, 1956, 349); // у знач. ім. грамотний, ного, ч. Той, хто вміє читати і писати. - За грамотних не розписуйся (Головко, II, 1957, 59).
2. Який вміє граматично правильно писати. Грамотний учень; // У якому немає граматичних і стилістичних помилок.
3. перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в певній галузі, справі. Прилад без уважного, технічно грамотного апаратника багато не наробить (Шовк., Інженери, 1956, 185); - Людина він політично грамотна (Ле, Міжгір'я, 1953, 190).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грамотний | грамотні |
Родовий | грамотного | грамотних |
Давальний | грамотному | грамотним |
Знахідний | грамотного | грамотних |
Орудний | грамотним | грамотними |
Місцевий | на/у грамотному, грамотнім | на/у грамотних |
Кличний | грамотний | грамотні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | грамотний | грамотна | грамотне | грамотні |
Родовий | грамотного | грамотної | грамотного | грамотних |
Давальний | грамотному | грамотній | грамотному | грамотним |
Знахідний | грамотний, грамотного | грамотну | грамотне | грамотні, грамотних |
Орудний | грамотним | грамотною | грамотним | грамотними |
Місцевий | на/у грамотному, грамотнім | на/у грамотній | на/у грамотному, грамотнім | на/у грамотних |