ґудзь
ГУДЗЬ, я, ГУДЗ, а, ч., діал. 1. Гудзик (у 1 знач.). Жилетка червона, як жар, ..з блискучими гудзями (Свидн., Люборацькі, 1955, 45); * У порівн. Андрій із жахом дивиться на мене, очі стають круглі, як гудзі (Вас., II, 1959, 99).
2. Гуля (див. ґуля1). Білий упав .. на землю, вдарився головою об стіну і набив собі гудзя (Мак., Вибр., 1954, 76); Пряжка вдарила Грицуня по вусі, а там зараз набіг червоний гудз (Март., Тв., 1954, 148); 3 одного боку намацала гудз завбільшки, як горіх (Кобр., Вибр., 1954, 81).
3. Вузол на мотузку, шнурку, нитці. - Як я тобі зав'яжу гудз, то ти його не розв'яжеш (Стеф., Вибр., 1945, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґудзь | ґудзі |
Родовий | ґудзя | ґудзів |
Давальний | ґудзеві, ґудзю | ґудзям |
Знахідний | ґудзь | ґудзі |
Орудний | ґудзем | ґудзями |
Місцевий | на/у ґудзі | на/у ґудзях |
Кличний | ґудзю | ґудзі |