дзюркотати
ДЗЮРКОТАТИ, оче і ДЗЮРКОТІТИ, тить, недок. Підсил. до дзюрчати. Десь у темряві стиха дзюркотять струмочки з-під талого снігу, дихає звідусіль весною (Вас., І, 1959, 375); Тихо дзюркотіла вода з крана (Руд., Вітер.., 1958, 291); * Образно. Скільки там не дзюркотить над головою жайворонок, оспівуючи весняний день, - нема часу на нього зводити очі (Ю. Янов., II, 1954, 129).