даль
ДАЛЬ, і, ж. 1. Простір, що видніється вдалині. Січовик скинув очима у даль, шукаючи, на якій би йому могилі заночувать (Стор., І, 1957, 334); Леліє даль, волога і блакитна (Бажан, І, 1946, 283).
2. Що-небудь дуже віддалене; далекий край. Та поїхав милий в даль. Ой, на серці дівчини печаль (Укр.. лір. пісні, 1958, 248); Вчені різних країн спільно розкривають таємниці природи.., вивчають незвідані космічні далі (Наука.., З, 1958, 50); // розм. Велика відстань, віддалення. - Та як і сам таку даль пройдеш? (Кв.-Осн., II, 1956, 401); * Образно. Краса ж, сестра з мінливими очима, - Як давній Янус, Літ іржаву даль Вона вдягає у прозорі рими (Рильський, II, 1946, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | даль | далі |
Родовий | далі | далей |
Давальний | далі | далям |
Знахідний | даль | далі |
Орудний | даллю | далями |
Місцевий | на/у далі | на/у далях |
Кличний | дале | далі |