даремний
ДАРЕМНИЙ, а, е. 1. Який не дає наслідків; марний. Марні надії, даремні сподіванки... Ніхто не прибуде (Коцюб., І, 1955, 348); Не ждіть, пани, добра: даремна гра! (Тич., І, 1957, 79).
2. Який не має серйозних причин; безпідставний, непотрібний. Але вся їх лютість була даремна, - в селі ніхто не показувався (Фр., VI, 1951, 94); Вже ж бо сон мій не зовсім даремний.. Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минає здарма (Л. Укр., І, 1951, 101).
3. діал. Дарований. Даремному коневі в зуби не дивляться (Номис, 1864, № 4610); Їм даремний окраєць ніколи в зуби не дивився (Чендей, Вітер.., 1958, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | даремний | даремна | даремне | даремні |
Родовий | даремного | даремної | даремного | даремних |
Давальний | даремному | даремній | даремному | даремним |
Знахідний | даремний, даремного | даремну | даремне | даремні, даремних |
Орудний | даремним | даремною | даремним | даремними |
Місцевий | на/у даремному, даремнім | на/у даремній | на/у даремному, даремнім | на/у даремних |