дворовий
ДВОРОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до двір1 1. Якраз проти вікна, звичайно під парканом, Дворовий пес Бровко лежав (Гл., Вибр., 1957, 151); Костенко перебіг від кулеметників до дворових будівель (Багмут, Опов., 1959, 70).
2. іст. Який обслуговує панський двір і живе при ньому. Веселіше глянула на світ божий Уляна. Дворові жінки утішають її (Мирний, І, 1954, 305); Можливо, що дворова челядь виконувала і якісь польові роботи, але вона не була основною робочою силою у феодальному маєтку (Археол., VIII, 1953, 24); // у знач. ім. дворовий, вого, ч.; дворова, вої, ж. Той, хто обслуговує панський двір і живе при ньому Вийшовши з дворових на волю, не маючи наділу, він сяк-так справився на хату, приписався до Мар'янівської громади (Мирний, III, 1954, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дворовий | дворова | дворове | дворові |
Родовий | дворового | дворової | дворового | дворових |
Давальний | дворовому | дворовій | дворовому | дворовим |
Знахідний | дворовий, дворового | дворову | дворове | дворові, дворових |
Орудний | дворовим | дворовою | дворовим | дворовими |
Місцевий | на/у дворовому, дворовім | на/у дворовій | на/у дворовому, дворовім | на/у дворових |