десяцький
ДЕСЯЦЬКИЙ, кого, ч., іст. 1. У дореволюційній Росії - нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали селяни. Десяцький став приказувати: - Глядіть же мені, збирайте зараз по селу курей та яєць.., щоб усього було доволі (Кв.-Осн., II, 1956, 262); Громада в волості обрала Карпа за десяцького (Н.-Лев., II, 1956, 366); Десяцькі ходили по дворах, зганяли [людей] на сходку (Ю. Янов., І, 1958, 53).
2. На Запорізькій Січі - ватажок нижчої військової одиниці - десятки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | десяцький | десяцькі |
Родовий | десяцького | десяцьких |
Давальний | десяцькому | десяцьким |
Знахідний | десяцького | десяцьких |
Орудний | десяцьким | десяцькими |
Місцевий | на/у десяцькому, десяцькім | на/у десяцьких |
Кличний | десяцький | десяцькі |