довідка
ДОВІДКА, и, ж. 1. Відомості, що їх одержує або подає хто-небудь. - Мені містер Булгаков телефонував, і я зібрав усі довідки (Кулик, Записки консула, 1958, 91).
На довідки - дізнатися, довідатися про кого-, що-небудь. Прийшла [Тетяна] до Андрія Маркевича по книжки: десь, певне, прочула, що прибув новий учитель, - прийшла на довідки (Вас., II, 1959, 80).
2. Документ з короткими відомостями про кого-, що-небудь. Дістала [Варвара] довідку в лікарів про тиф (Кучер, Чорноморці, 1956, 559); Якусь довідку з сільради хотів [Густавсон] узяти, а Сандер йому відмовив (Шиян, Гроза.., 1956, 552).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довідка | довідки |
Родовий | довідки | довідок |
Давальний | довідці | довідкам |
Знахідний | довідку | довідки |
Орудний | довідкою | довідками |
Місцевий | на/у довідці | на/у довідках |
Кличний | довідко | довідки |