дівчин
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дівчин | дівчина | дівчине | дівчині |
Родовий | дівчиного | дівчиної | дівчиного | дівчиних |
Давальний | дівчиному | дівчиній | дівчиному | дівчиним |
Знахідний | дівчин, дівчиного | дівчину | дівчине | дівчині, дівчиних |
Орудний | дівчиним | дівчиною | дівчиним | дівчиними |
Місцевий | на/у дівчиному, дівчинім | на/у дівчиній | на/у дівчиному, дівчинім | на/у дівчиних |
дівчина
ДІВЧИНА, и, ж. Молода неодружена особа жіночої статі. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Вовчок, 1, 1955, 21); Три дівчини, студентки агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій (Рильський, III, 1961, 207); * У порівн. Ось і рябина стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем (Мирний, І, 1954, 251); // Кохана, наречена. Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу. «Може, думаю, - в його друга є дівчина» (Вовчок, I, 1955, 3); Де гнуться верби понад ставом, Там пройде дівчина моя (Сос., II, 1958, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дівчина | дівчата |
Родовий | дівчини | дівчат |
Давальний | дівчині | дівчатам |
Знахідний | дівчину | дівчат |
Орудний | дівчиною | дівчатами |
Місцевий | на/у дівчині | на/у дівчатах |
Кличний | дівчино | дівчата |