жаркий
ЖАРКИЙ, а, е. 1. Який дає багато тепла (про сонце, вогонь і т. ін.); пекучий, гарячий. Опам'яталась [Солоха] тілько коло печі, коли жарке полум'я лизало своїми вогняними язиками чорні челюсті печі (Мирний, І, 1954, 69); Підійшли ланцюжком ковші, в них посунув шлак - сліпучий, жаркий (Ю. Янов., І, 1958, 436); // З високою температурою повітря; душний. Дні минали за днями, спершу теплі та привітні, а далі жаркі та душні (Мирний, III, 1954, 297); Солдати притиснули до грудей зброю, і прапор широко затріпотів над жарким степом (Кучер, Чорноморці, 1956, 39);//Який добре зберігає тепло тіла, захищає його від холоду; теплий (про одяг). Скинути б із себе жаркий кармазиновий жупан та кинутися б у Буг (Тулуб, Людолови, І, 1957, 29);//Тропічний. Між тропіками цілий рік сонце стоїть високо над горизонтом і двічі на рік знаходиться в зеніті. Цей простір дістає найбільше тепла і тому називається жарким поясом (Фіз. геогр., 5, 1956, 78); Тварини цієї породи [санта-гертрудіс] добре пристосовані до жаркого клімату (Соц. твар., 2, 1956, 61).
2. перен. Те Саме, що жагучий 3. Не зчулася [Галя], коли і як жаркий поцілунок опік їй щоку (Мирний, IV, 1955, 133); Камінь кришився, розпадаючись на порох, від жаркої промови моряка (Ю. Янов., V, 1559, 118); //Дуже сильний. Морози жаркі зарядили (Мирний, IV, 1955, 183); Особливо жаркий бій розігрався опівночі, коли от-от мав прилетіти літак (Шер., В партиз. загонах, 1947, 81).
3. перен. Який має колір вогню; яскраво-червоний. Вони [квіти] красувалися серед в'янучих трав, виділялися жаркими барвистими плямами на тлі осіннього листя (Собко, Скеля.., 1961, 40); Глянь же, глянь на прапора жаркого, Що у небі вольному пала (Бичко, Сійся.., 1959, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жаркий | жарка | жарке | жаркі |
Родовий | жаркого | жаркої | жаркого | жарких |
Давальний | жаркому | жаркій | жаркому | жарким |
Знахідний | жаркий, жаркого | жарку | жарке | жаркі, жарких |
Орудний | жарким | жаркою | жарким | жаркими |
Місцевий | на/у жаркому, жаркім | на/у жаркій | на/у жаркому, жаркім | на/у жарких |
жарок
ЖАРОК, рку, ч. Зменш.-пестл. до жар 1,4. На сковородку положили [ласуни] Десятків два карасиків живих.. І на жарку їх шкварить прийнялись (Гл., Вибр., 1957. 149); І вже гуде важкий поміст, - зійшлися нарівні: Він гармоніст, я танцюрист, - Весілля в стороні. - Давай, давай! Жарку нема! (Мал., Серце.., 1959,138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жарок | жарки |
Родовий | жарку | жарків |
Давальний | жаркові, жарку | жаркам |
Знахідний | жарок | жарки |
Орудний | жарком | жарками |
Місцевий | на/у жарку | на/у жарках |
Кличний | жарку | жарки |