живиця
ЖИВИЦЯ, і, ж. 1. Густа прозора рідина, що виділяється з стовбура хвойного дерева і складається з скипидару та смоляних кислот. Так пекло [сонце] високі соснові стіни, що на них виступала живиця (Коцюб., І, 1955, 310); З бальзамічних смол найбільше значення має живиця, що добувається в СРСР у великій кількості (Стол.-буд. справа, 1957, 30).
2. жарт. Те саме, що горілка1 . [Кобзар:] Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму; а охрипну - чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову (Шевч., І, 1951, 105); [Микола:] Одно мене ще в світі держить - отся живиця! (Бере чарку, наливає і п'є) (Фр., IX, 1952, 137).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | живиця | живиці |
Родовий | живиці | живиць |
Давальний | живиці | живицям |
Знахідний | живицю | живиці |
Орудний | живицею | живицями |
Місцевий | на/у живиці | на/у живицях |
Кличний | живице | живиці |