зорина
ЗОРИНА, и, ж., рідко. Те саме, що зоря 1. Ось тьохнув щасно соловей - її ж нема! Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить...- А все нема, нема зорини! (Стар., Вибр., 1959, 5); Щастя й біль єднаєш воєдино, Так, як сонце й гілку молоду, Дай же, дай, любов моя, зорино, Світ пройти, як стежечку в саду! (Мал., Серце.., 1959, 84).
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | Зорина | Зорини |
| Родовий | Зорини | Зорин |
| Давальний | Зорині | Зоринам |
| Знахідний | Зорину | Зорин |
| Орудний | Зориною | Зоринами |
| Місцевий | на/у Зорині | на/у Зоринах |
| Кличний | Зорино | Зорини |