заборона
ЗАБОРОНА, и, ж. 1. Наказ не робити чого-небудь. І росло лихо в його серці, і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони... (Мирний, І, 1949, 147); Його, очевидячки, дратувало, що дичина безкарно летіла над головою, захищена високістю та забороною полювати до Петра (Коцюб., І, 1955, 196); А слово те [Т. Г. Шевченка], зламавши заборони, Робило тліном трони і корони (Мал., Віщий голос, 1961, 6); Круто з сином обійшлася [Лукія] - наклала заборону на телевізор до кінця навчання... (Гончар, Тронка, 1963, 86).
2. заст. Захист. [Матушка гуменя:] Мені пишуть, що знову.. збирається [народ] у ватаги, устає мале і велике на заборону краю (Мирний, V, 1955, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заборона | заборони |
Родовий | заборони | заборон |
Давальний | забороні | заборонам |
Знахідний | заборону | заборони |
Орудний | забороною | заборонами |
Місцевий | на/у забороні | на/у заборонах |
Кличний | забороно | заборони |