зайвина
ЗАЙВИНА, и, ж. 1. Те, що лишається після потрібної або встановленої кількості; лишок. - Позиченим і купованим... ще не жив. Завжди звик своє мати. Хліб і до хліба. Ще й продавав зайвину, щоб одежу й взуття справляти (Кучер, Трудна любов, 1960, 25); Відрізавши сім десятин зайвини у Пишненка, комісія вийшла на шлях (Цюпа, Грози.., 1961, 213).
2. Повнота, надмір чого-небудь. Федь іде й наспівує від зайвини почуттів (Ю. Янов., IV, 1959, 182); Невтримний сміх - це її прикра вада. Можливо, сміхом у неї виливається зайвина буйно розквітаючих сил молодості (Вол., Місячне срібло, 1961, 33).
3. Те, в чому немає потреби, щось непотрібне. - Зараз, зараз тобі проясниться, любчику! - сквапно відповів він, - Побачиш, що я не балакаю ніякої зайвини (Фр., III, 1950, 243); Підросли [дерева] - їм тісно стало, ми й зрубали зайвину, щоб всі інші розростались на просторі в ширину (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 99).
Не зайвина - те саме, що Не зайво (див. зайво). Тракторист підходить до свіжопофарбованої сівалки, - не зайвина перевірити ще раз (Літ. Укр., 10.IV 1962, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зайвина | зайвини |
Родовий | зайвини | зайвин |
Давальний | зайвині | зайвинам |
Знахідний | зайвину | зайвини |
Орудний | зайвиною | зайвинами |
Місцевий | на/у зайвині | на/у зайвинах |
Кличний | зайвино | зайвини |