зайда
ЗАЙДА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, не тутешня. - Я так і думав, що ви тут в Києві зайда, бо тут прохачі під монастирями теж усе приходьки (Н.-Лев., IV, 1956, 310); Ми, - хто лежав, а хто вже й сидів на соломі, - дивилися на привітного зайду, що невідомо звідкіля та як отут опинився (Коз., Гарячі руки, 1960, 16); // зневажл. Чужоземний загарбник. У Іванкових словах горить полум'яна ненависть до зайд-чужоземців (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 112); Багато зайд було у нас за тисячу літ історії, а де вони? Де їхні могили? (Ю. Янов., І, 1954, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зайда | зайди |
Родовий | зайди | зайд |
Давальний | зайді | зайдам |
Знахідний | зайду | зайд |
Орудний | зайдою | зайдами |
Місцевий | на/у зайді | на/у зайдах |
Кличний | зайдо | зайди |
зайти
ЗАЙТИ див. заходити.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зайду | зайдемо |
2 особа | зайдеш | зайдете |
3 особа | зайде | зайдуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зайшов | зайшли |
Жіночий рід | зайшла | |
Середній рід | зайшло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зайдімо | |
2 особа | зайди | зайдіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зайшовши |