засвідчувати
ЗАСВІДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСВІДЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех. 1. Повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого-небудь. Була моя Марія, це хоч хто у селі вам засвідчить, поміж гарними гарна, поміж бистрими бистра (Мур., Бук. повість, 1959, 263); Домна, коли б жила, могла б засвідчити, як він ненавидів отих клятих окупантів (Рибак, Час.., 1960, 216); // Підписом або печаткою завіряти що-небудь. Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Ол., Вибр., 1959, 295).
Засвідчувати повагу - виражати своє шанування кому-небудь (відвідуванням, листом і т. ін.). Скульптурний образ Карла Маркса стоятиме в Москві, і люди приходитимуть сюди, щоб засвідчити свою повагу і вдячність великому мислителю і революціонерові (Рад. Укр., 31.Х 1961, 1).
2. Бути, служити свідченням чого-небудь. Палає чоло та цвіте, Усмішка вабить до кохання; Усе засвідчує про те, Що мук не зна її зітхання (Граб., І, 1959, 229); Факти, які засвідчували Данилів віддавній нахил до революційної активності, відразу знайшлися (Смолич, Мир.., 1958, 33).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засвідчую | засвідчуємо |
2 особа | засвідчуєш | засвідчуєте |
3 особа | засвідчує | засвідчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засвідчуватиму | засвідчуватимемо |
2 особа | засвідчуватимеш | засвідчуватимете |
3 особа | засвідчуватиме | засвідчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засвідчував | засвідчували |
Жіночий рід | засвідчувала | |
Середній рід | засвідчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засвідчуймо | |
2 особа | засвідчуй | засвідчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | засвідчуючи | |
Минулий час | засвідчувавши |