зворушувати
ЗВОРУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВОРУШИТИ, ушу, ушиш, док., перех. Викликати яку-небудь реакцію свідомості, думки і т. ін., привертати увагу, збуджувати почуття, глибоко хвилювати. Близько біля князя стояла його мати Ольга, ..її скорбні очі, бліде обличчя, складені на грудях руки красномовно свідчили, що її не зворушує те, що робиться на требищі (Скл., Святослав, 1959, 266); Робочий кабінет поета [Гете]. Він зворушує простотою (Вол., Дні.., 1958, 35); Він справді кам'яна людина.. Його ніщо не зворушує, ніщо не хвилює (Ірчан, II, 1958, 38); - Мені справді важко,- відповів він,- і твоє піклування мене зворушує, спасибі тобі, Юлю (Донч., V, 1957, 531); Ви обізвалися до мене таким теплим, таким прихильним словом, зогріли, заохотили й зворушили до сліз (Коцюб., III, 1956, 195); Ольга мовчала, її зворушив сестрин журливий тон (Л. Укр., III, 1952, 748).
@ Зворушувати (зворушити) душу (серце) - викликати почуття схвильованості, жалю, співчуття, розчуленості, ніжності і т. ін. Тони й мелодії були всім знайомі, та проте виконання було якесь незвичайне, що зворушувало душу (Фр., VIII, 1952, 33); - Як ішов до тебе, сподівався іншої гостини,- в його голосі бринів такий біль, що й камінне серце зворушив би (Гжицький, Опришки, 1962, 170).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зворушую | зворушуємо |
2 особа | зворушуєш | зворушуєте |
3 особа | зворушує | зворушують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зворушуватиму | зворушуватимемо |
2 особа | зворушуватимеш | зворушуватимете |
3 особа | зворушуватиме | зворушуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зворушував | зворушували |
Жіночий рід | зворушувала | |
Середній рід | зворушувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зворушуймо | |
2 особа | зворушуй | зворушуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зворушуючи | |
Минулий час | зворушувавши |