зганьблений
ЗГАНЬБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зганьбити. Між нашим народом доволі й таких [пісень], ..де дівчина показується просто одуреною, ошуканою або й насильно зганьбленою (Фр., XVI, 1955, 61); // у знач. прикм. Есесівці тюпали в своїй обвислій, зганьбленій уніформі, опустивши погляди вниз, тупо скоряючись долі (Гончар, III, 1959, 451); Юркове серце стиснулося від болю: принижений, зганьблений, знищений батько... (Багмут, Опов., 1959, 26); // зганьблено, безос. присудк. сл. Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму (Гр., II, 1963, 445).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зганьблений | зганьблена | зганьблене | зганьблені |
Родовий | зганьбленого | зганьбленої | зганьбленого | зганьблених |
Давальний | зганьбленому | зганьбленій | зганьбленому | зганьбленим |
Знахідний | зганьблений, зганьбленого | зганьблену | зганьблене | зганьблені, зганьблених |
Орудний | зганьбленим | зганьбленою | зганьбленим | зганьбленими |
Місцевий | на/у зганьбленому, зганьбленім | на/у зганьбленій | на/у зганьбленому, зганьбленім | на/у зганьблених |