згаслий
ЗГАСЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згаснути. По отих відсвітах ще не згаслого заходу нетрудно було визначити найкоротшу путь на плацдарм (Гончар, II, 1959, 328); Особливо чудові переклади передчасно згаслого Юліана Тувіма (Рильський, III, 1956, 57); Тепер хоч молилась стара, та не до них, не до «богів», а до тих згаслих у минулому болів і мук, і надій (Головко, II, 1957, 122); // у знач. прикм. Сиділи ми при згаслому багатті (Л. Укр., І, 1951, 293); Марія глянула на неї згаслими, запалили очима (Цюпа, Назустріч.., 1958, 258).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згаслий | згасла | згасле | згаслі |
Родовий | згаслого | згаслої | згаслого | згаслих |
Давальний | згаслому | згаслій | згаслому | згаслим |
Знахідний | згаслий, згаслого | згаслу | згасле | згаслі, згаслих |
Орудний | згаслим | згаслою | згаслим | згаслими |
Місцевий | на/у згаслому, згаслім | на/у згаслій | на/у згаслому, згаслім | на/у згаслих |