здібність
ЗДІБНІСТЬ, ності, ж. 1. перев. мн. Природний нахил до чого-небудь; обдарування, талант. Старший син не проявляє ніяких здібностей, мабуть, учитися не зможе (Март., Тв., 1954, 322); У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування (Іст. укр. літ., II, 1956, 611); «Вони генії,- думав Вакуленко,- а в мене чи є хоч маленька здібність?» (Ткач, Моряки, 1948, 91).
2. з інфін. Властивість, особливість, що виявляється в умінні робити, здійснювати що-небудь. Володимир Ілліч мав чудову здібність швидко підмічати все нове (Ком. Укр., 4, 1960, 59); Вона справді мала якусь особливу здібність угадувати по людях незвичайні настрої (Ле, Її кар'єра, 1947, 6); Гості і господар, мабуть, уже були певні його здібностей поїсти все (Досв., Вибр., 1959, 265).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | здібність | здібності |
Родовий | здібності, здібности | здібностей |
Давальний | здібності | здібностям |
Знахідний | здібність | здібності |
Орудний | здібністю | здібностями |
Місцевий | на/у здібності | на/у здібностях |
Кличний | здібносте | здібності |