зневажуваний
ЗНЕВАЖУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. теп. ч. до зневажувати. Жадоба вільності завжди жила в серцях битого панськими канчуками, зневажуваного і мученого російського народу (Рильський, III, 1956, 9); Сам змучений і нещасний [Микола], з завчасно розбитою й ображеною душею, гноблений і зневажуваний - боже! - як пристрасно бажав він, щоб життя хоч цієї дитини склалося інакше, ніж його власне! (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 342).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зневажуваний | зневажувана | зневажуване | зневажувані |
Родовий | зневажуваного | зневажуваної | зневажуваного | зневажуваних |
Давальний | зневажуваному | зневажуваній | зневажуваному | зневажуваним |
Знахідний | зневажуваний, зневажуваного | зневажувану | зневажуване | зневажувані, зневажуваних |
Орудний | зневажуваним | зневажуваною | зневажуваним | зневажуваними |
Місцевий | на/у зневажуваному, зневажуванім | на/у зневажуваній | на/у зневажуваному, зневажуванім | на/у зневажуваних |