крикнути
КРИКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кричати 1-4. Йому хотілось гукнути на всі легені словами пісні або хоч крикнути (Коцюб., І, 1955, 340); З дупла старої липи крикнула сова (Фр., VII, 1951, 120); Далекий потяг востаннє крикнув, і даленіють залізні гами... (Сос., І, 1957, 94); Зінька крикнула щось і пручнулася з рук. Та не вирватись їй (Головко, II, 1957, 175); Ой як крикнув Гамалія: «Брати, будем жити,- Будем жити, вино пити. Яничара бити, А курені килимами. Оксамитом крити!» (Шевч., І, 1963, 202); Явдоха щось уже стала дуже верховодити, за віщось крикнула на Мотрю (Мирний, І, 1949,396).
@ Крикнути на все горло (на весь рот); Крикнути на всю хату (вулицю, село і т. ін. ); Крикнути мов (наче, як і т. ін. ) на живіт (печінки, пуп і т. ін. ); Крикнути не своїм голосом - дуже голосно, надривно закричати. Осатаніла вража баба І крикнула як на живіт (Котл., І, 1952, 182); В цей час за тином щось шелеснуло і хтось із чоловіків крикнув не своїм голосом: - Німці!! (Тют., Вир, 1964, 262); Крикнути [на] пробі див. пробі; На гвалт крикнути див. гвалт.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крикну | крикнемо |
2 особа | крикнеш | крикнете |
3 особа | крикне | крикнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | крикнув | крикнули |
Жіночий рід | крикнула | |
Середній рід | крикнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крикнімо | |
2 особа | крикни | крикніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | крикнувши |