крук
КРУК, діал. КРЮК, а, ч. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі); ворон. Не штука вбити крука: злови-но живого (Номис, 1864, № 7250); Закрякали чорні крюки. Виймаючи очі; Заспівали козаченьки Пісню тії ночі (Шевч., І, 1963, 45); Круки - нечисленні осілі птахи України. Живляться вони гризунами, комахами. Поїдають також різні покидьки й трупи тварин (Веч. Київ, 4.11 1961, 4); * Образно. Ридає вночі віоліна. О музико, серця не край! В диму і крові Україна, розтерзаний круками край (Сос., II, 1958, 242); * У порівн. Польська шляхта і татари налітали із заходу і сходу, мов ті круки (Цюпа, Україна.., 1960, 243).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крук | круки |
Родовий | крука | круків |
Давальний | крукові, круку | крукам |
Знахідний | крука | круків |
Орудний | круком | круками |
Місцевий | на/у круку, крукові | на/у круках |
Кличний | круку | круки |
круків
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | круків | крукова | крукове | крукові |
Родовий | крукового | крукової | крукового | крукових |
Давальний | круковому | круковій | круковому | круковим |
Знахідний | круків, крукового | крукову | крукове | крукові, крукових |
Орудний | круковим | круковою | круковим | круковими |
Місцевий | на/у круковому, круковім | на/у круковій | на/у круковому, круковім | на/у крукових |