мажара
МАЖАРА, и, ж. , діал . 1. На півдні України та на Північному Кавказі - великий довгий віз. Низом понад рікою ступав босоніж селянин, підганяючи волів, що тягли довгу, як той день, мажару з сіном (Рибак, На світанку, 1940, 4); Крім автомашин, на вивантаженні зерна з-під комбайнів зайнято 16 мажар (Рад. Укр., 15.VІІ 1959, 3).
2. Мажа (у 1 знач.). З року в рік безконечними валками рухались сюди зі степових економій рипучі чумацькі мажари (Гончар, Таврія.., 1957, 301).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мажара | мажари |
Родовий | мажари | мажар |
Давальний | мажарі | мажарам |
Знахідний | мажару | мажари |
Орудний | мажарою | мажарами |
Місцевий | на/у мажарі | на/у мажарах |
Кличний | мажаро | мажари |