макітра
МАКІТРА, и, ж. 1. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором. Вареники ті самі, та інша макітра (Укр.. присл.., 1955, 276); Другі товкли макогонами в макітрах жовте пшоно з салом на кашу (Морд., І, 1958, 134); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (Головко, II, 1957, 118); * У порівн. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Н.-Лев., II, 1956, 374).
Стрижений (острижений) під макітру (макітрою) - острижений кружком. Стрижені під макітру хлоп'яки місили глину (Ільч., Вибр., 1948, 12); Макітрою кругом острижена голова [в Якима], потовщали трохи зрижілі гнуті донизу вуса (Ле, Хмельницький, І, 1957, 432).
@ Макітра розуму в кого, фам . - хтось дуже розумний. - Так не можна. Онисіє Степанівно. Давайте поради! В вас же розуму добра макітра (Н.-Лев., III, 1956, 91); - Ловко зметикував [бригадир], - казали колгоспники, - от тобі й дурне сало, а в нього макітра розуму! (Ю. Янов., II, 1958, 320); Розбити макітру, фам . - посваритися. Вість, що.. голова колгоспу й директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася з партзборів у масу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 332).
2. перен., ірон . Про голову людини. Вхвативсь [Низ] за бороду кудлату І злому Трої супостату Макітру одділив од плеч (Котл., І, 1952, 225); - Ні, от ти тільки сама звари своєю порожньою макітрою, чи ти хоч подумала, що плещеш (Коз., Сальвія, 1959, 189).
3. діал . Улоговина. Тільки вночі Остап з Соломією зважились податися на берег. Вилазячи з макітри на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив місяць (Коцюб., І, 1955, 354).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | макітра | макітри |
Родовий | макітри | макітер |
Давальний | макітрі | макітрам |
Знахідний | макітру | макітри |
Орудний | макітрою | макітрами |
Місцевий | на/у макітрі | на/у макітрах |
Кличний | макітро | макітри |