мишеня
МИШЕНЯ, яти, с. Маля миші. З засіка зуздріло маленьке Мишеня, що Кошеня піймав кудлатий (Бор., Тв., 1957, 160); Дурне мишеня вилізло із ступи, точить свого рухливого писка об дубову спицю (Руд., Остання шабля, 1959, 159); * Образно. - Щиколотки позбиваєш! - сміється невеличкий хлопчик. - Мовчи, мишеня, а то розірву! - бликнувши очима, огризнувсь Довбня (Мирний, IV, 1955, 109); * У порівн. Умер [батько] на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята (Шевч., II, 1963, 253); - Я ж говорила - їй тільки гусей пасти, - незадоволено буркотіла Наталка. Та Оля мов не чула того. Вона мишеням шаруділа в пшениці, з силою виривала кущі бур'яну (Збан., Старший брат, 1952, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мишеня | мишенята |
Родовий | мишеняти | мишенят |
Давальний | мишеняті | мишенятам |
Знахідний | мишеня | мишенят |
Орудний | мишеням | мишенятами |
Місцевий | на/у мишеняті | на/у мишенятах |
Кличний | мишеня | мишенята |