морока
МОРОКА, и, ж., розм. Те саме, що клопіт 2; турбота (у 1 знач.). І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить (Стор., І, 1957, 214); А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора, принаджувати сторонніх майстрів, вчити своїх колгоспних (Ю. Янов., II, 1954, 168).
@ Морока його (її і т. ін .) знає - те саме, що Біс його (її і т. ін. ) знає (див. знати). [Пріська:] Таки й справді морока його знає, що воно за молодиця: і робить, і шанується, а все якимсь вовком позирає, як чуже (Вас., III, 1960, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | морока | мороки |
Родовий | мороки | морок |
Давальний | мороці | морокам |
Знахідний | мороку | мороки |
Орудний | морокою | мороками |
Місцевий | на/у мороці | на/у мороках |
Кличний | мороко | мороки |