мотузок
МОТУЗОК, зка, ч . Зісуканий із прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (Н.-Лев., III, 1956, 25); При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Кобр., Вибр., 1954, 153); Єгор старанно ув'язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (Шиян, Баланда, 1957, 195).
@ Мотузки крутити (сукати) з кого - підпорядкувавши когось своїй волі, примушувати робити, виконувати що-небудь; Такий, що з піску мотузки сучить - дуже хитрий, спритний. Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (Руд., Остання шабля, 1959, 42); Хоч мотузки крути див. крутити.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мотузок | мотузки |
Родовий | мотузка | мотузків |
Давальний | мотузкові, мотузку | мотузкам |
Знахідний | мотузок | мотузки |
Орудний | мотузком | мотузками |
Місцевий | на/у мотузку | на/у мотузках |
Кличний | мотузку | мотузки |
мотузка
МОТУЗКА, и, ж. Те саме, що мотузок. Ззаду [воза] упирається на мотузці корова, а спереду суворий мужик заніс над кіньми батіг. Се ярмаркова проза спішить на ніч додому (Коцюб., II, 1955, 237); Через вулиці з балкона на балкон перекинуті мотузки, на яких сохне білизна (Руд., Остання шабля, 1959, 426).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мотузка | мотузки |
Родовий | мотузки | мотузок |
Давальний | мотузці | мотузкам |
Знахідний | мотузку | мотузки |
Орудний | мотузкою | мотузками |
Місцевий | на/у мотузці | на/у мотузках |
Кличний | мотузко | мотузки |