мужицький
МУЖИЦЬКИЙ, а, е, дорев., розм. Прикм. до мужик 1.
Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. І знову потекла Мужицька кров! (Шевч., II, 1953, 243); - А сам ти хто - мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить? (Бажан, Роки, 1957, 244); //Власт. мужикові, мужикам. Мій батько, широка мужицька вдача, потайний алкоголік, що протрачує періодично грубі суми в картах (Коб., III, 1956, 52); Та хіба після цього можна розмовляти з чоловіком, який далі свого носа нічого не бачить і не догадується, що таке мужицька хитрість? (Стельмах, II, 1962, 235); // Такий, як у мужика. По лісі, нетоптаною стежкою, йшов чоловік у грубім, мужицькім сіряці (Фр., II, 1950, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мужицький | мужицька | мужицьке | мужицькі |
Родовий | мужицького | мужицької | мужицького | мужицьких |
Давальний | мужицькому | мужицькій | мужицькому | мужицьким |
Знахідний | мужицький, мужицького | мужицьку | мужицьке | мужицькі, мужицьких |
Орудний | мужицьким | мужицькою | мужицьким | мужицькими |
Місцевий | на/у мужицькому, мужицькім | на/у мужицькій | на/у мужицькому, мужицькім | на/у мужицьких |