навкруг
НАВКРУГ, присл., прийм. Те саме, що навколо. В лице сталевий вітер віє, лунає залпами навкруг (Сос., II, 1958, 404); Давид посовістився толочити цвіт, хоча й ніде нікого не було навкруг (Стельмах, Хліб.., 1959, 105); Пірнав [Прокіп] у гущу осінньої ночі і прислухався, як калатав стукач навкруг подвір'я (Коцюб., II, 1955, 83); Мама влаштовує танок навкруг ялинки (Ів., Опов., 1949, 100).